|
Враження
від 'Розмови…'
На початку 90-х років минулого
століття новообраний Президент Польщі Лех Валенса приїхав із приватним візитом
до Львова. Я, як тодішній міський голова Львова, супроводжував його із дружиною
у їхній прогулянці по місту. Зайшли і в офіс Польського Товариства, який нова
демократична Львівська влада люб'язно надала львівським полякам у самому центрі
міста (за радянських часів про ніякі національні товариства й мови не могло
бути). Валенса мило поспілкувався з 'родаками', подякував міській
владі за чудове приміщення, порадів за те, що Україна стає незалежною і побажав
нам успіхів. Тут до пана Валенси підійшла старенька полька і почала
'капати', як важко полякам жити в Україні. Президент Польщі різко
відповів: 'Ви живете на українській землі і повинні або любити її і
поважати її закони, або шукати собі кращого місця'.
Щось подібне я почув сьогодні і від Президента України, коли він відповідав
на дурнувату скаргу одеської студентки, що її примушують розмовляти українською
мовою. Пояснив дівці, що ми живемо на українській землі і повинні вивчати
українську мову та й інші мови теж бажано вчити. Додав, що його внуки вчать і
знають українську.
Щодо самої 'Розмови з країною', то загалом я залишився під
позитивним враженням. Готували чи не готували наперед питання, але вони були
розумні, охопили широкий спектр проблем, були серед них і не дуже приємні, і
занадто вузько професійні. На мою думку, відповіді показали, що В. Янукович
знає і розуміє проблеми і має твердий намір їх вирішувати. Хоча на закінчення,
дякуючи учасникам 'Розмови…', він відзначив, що, можливо, їм не дали
змоги задати Президентові неприємні питання, а, можливо, вони його просто
пожаліли.
Відрадно, що не давав щедрих обіцянок, як це робив напередодні виборів, а
логічно пояснив, чому попереду нас ще чекають важкі часи. Хоча й назвав
переломним у кращу сторону наступний 2012 рік і знову ж таки пояснив чому. Дав
негативну оцінку історичній постаті Сталіна, назвав голодомор організованим
сталінською владою геноцидом на території України, Кубані та Білорусі.
Хоча повіримо, що він не знає про намір деяких губернаторів-українофобів
закривати українські школи та про підготовлений його підручними-україножерами
проект закону щодо відміни обов'язкової квоти україномовного продукту на
телебаченні і радіо. Бо пообіцяв, що цього не повинно статися, оскільки це не
відповідає вибраному напрямові.
І, нарешті, всі телеведучі з місць послуговувалися державною мовою.
А тепер від вражень перейдемо до зауважень.
Дивним чином не було озвучене питання, коли, нарешті, узаконять податок на
нерухомість і на розкіш. І тоді незаможні громадяни країни, з якою розмовляв
Віктор Федорович, не будуть зі злістю, заздрістю, болем показувати на
неймовірно дорогі автомобілі, палаци, пентгаузи, мисливські угіддя і відчувати
себе обкраденими, зневаженими, злиденними. Навпаки, будуть радіти. Бо цей багач
своїми податками наповнить державну казну і, відповідно, допоможе тим, хто не
вміє бути таким хитрим та спритним.
Не зобов'язаний, не має права Президент України в офіційних заходах
переходити на російську чи будь-яку іншу мову. Це вияв неповаги до суверенної
повноцінної Держави і до себе самого – як Президента України.
А от чого не можу зрозуміти, то це – з чиєї волі опинилися в уряді Віктора
Федоровича такі примітиви як Табачник і Могільов та на який ляд він їх до сих
пір держить?
Василь Шпіцер
25 лютого 2011
|
| Закрити |
